Вимоги до поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб

I. Загальні правила етичної поведінки
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу» одним з основних обов’язків державного службовця є дотримання принципів державної служби та правил етичної поведінки.
Згідно з положеннями статті 37 Закону, загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у випадку необхідності розробляють та забезпечують виконання галузевих кодексів чи стандартів етичної поведінки їх працівників, а також інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняних до них осіб, які здійснюють діяльність у сфері їх управління. Як передбачено в Законі, особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та посадові особи юридичних осіб публічного права під час виконання своїх службових повноважень зобов’язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.
Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, представляючи державу чи територіальну громаду, діють виключно в їх інтересах (стаття 39 Закону). Окрім того, зазначені особи зобов’язані під час виконання своїх службових повноважень дотримуватися політичної нейтральності, уникати демонстрації у будь-якому вигляді власних політичних переконань або поглядів, не використовувати службові повноваження в інтересах політичних партій чи їхніх осередків або окремих політиків. Це правило не поширюється на виборних осіб та осіб, які обіймають політичні посади.

II. Обов’язки посадових осіб щодо дотримання правил етичної поведінки.

Приписами Закону також визначено, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та посадові особи юридичних осіб публічного права повинні:
- діяти неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання;
- сумлінно, компетентно, вчасно, результативно і відповідально виконувати службові повноваження та професійні обов’язки, рішення та доручення органів і осіб, яким вони підпорядковані, підзвітні або підконтрольні, не допускати зловживань та неефективного використання державної і комунальної власності;
- не розголошувати і не використовувати в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв’язку з виконанням своїх службових повноважень і професійних обов’язків, крім випадків, встановлених законом.
Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та посадові особи юридичних осіб публічного права, не зважаючи на приватні інтереси, зобов’язані утримуватись від виконання рішень чи доручень керівництва, якщо вони суперечать закону. Вони самостійно оцінюють правомірність наданих керівництвом рішень чи доручень та можливу шкоду, що буде завдана в разі виконання таких рішень чи доручень.
У разі отримання для виконання рішень чи доручень, які особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та посадова особа юридичних осіб публічного права вважає незаконними або такими, що становлять загрозу охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, юридичних осіб, державним або суспільним інтересам, повинна негайно в письмовій формі повідомити про це керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому вона працює, а виборні особи – Національне агентство з питань запобігання корупції.
Окрім того, основні вимоги (загальні обов’язки) державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування відображено в другому розділі Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 5 серпня 2016 року № 158.

III. Відповідальність за порушення правил етичної поведінки
За порушення правил етичної поведінки особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можуть бути притягнені до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Для прикладу: - за порушення вимоги щодо додержання закону та етичних норм поведінки, пріоритету інтересів, політичної нейтральності та діяти неупереджено передбачено дисциплінарну (статті 64, 65 Закону України «Про державну службу») та цивільно-правову відповідальність (параграф 1 глави 82 Цивільного кодексу України);
- за порушення вимоги компетентності та ефективності передбачено дисциплінарну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність (ст. 364 КК України «Зловживання владою або службовим становищем», ст. 3641 КК України «Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми», ст. 3652 КК України «Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги», ст. 367 КК України «Службова недбалість», ст. 425 КК України «Недбале ставлення до військової служби», ст. 426 КК України «Бездіяльність військової влади»);
- за порушення вимоги не розголошувати інформацію передбачено дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність (ст. 1728 КУпАП «Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень», ст. 1639 КУпАП «Незаконне використання інсайдерської інформації», частина 3 ст. 1669 КУпАП «Порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ст. 18511 КУпАП «Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист», ст. 132 КК України «Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби», ст. 145 КК України «Незаконне розголошення лікарської таємниці», частина 2 ст. 159 КК України «Порушення таємниці голосування», частина 2 ст. 168 КК України «Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)», частина 2 ст. 2091 КК України «Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму», ст. 232 КК України «Розголошення комерційної або банківської таємниці», ст. 2321 КК України «Незаконне використання інсайдерської інформації», ст. 111 КК України «Державна зрада», ст. 114 КК України «Шпигунство», ст. 328 КК України «Розголошення державної таємниці», ст. 329 КК України «Втрата документів, що містять державну таємницю», ст. 330 КК України «Передача або збирання відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі 70 оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни», ст. 381 КК України «Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист», частина 2 ст. 387 КК України «Розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування», ст. 422 КК України «Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості»);

- за порушення вимоги утримуватися від виконання незаконних рішень чи доручень передбачено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та цивільно- правову відповідальність. Особа, яка виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені для його виконання, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах – частина четверта статті 41 КК України.